Є деякі відмінності, в той час спортсмени не вживали, так багато стероїдів, як зараз. У 50 роках тільки винайшли штучні анаболіки, вибір був не великий. Данабол він же метандростенолон, ось що було тоді, препарат не дуже сильний, але на той час це було дуже хороший засіб, щоб стати більшим від своїх суперників.

Сьогодні атлети приймають таку велику кількість різних гормональних препаратів, що атлети стають настільки великими і величезними, що стає аж страшно. Крім анаболіків приймають і інсулін і гормон росту, тироїдні гормони, що тільки не приймають сучасні спортсмени, щоб перемогти на змаганнях. Вони не шкодують своє здоров'я, а все заради того, щоб перемогти на змаганнях.

У минулому столітті не було такого великого вибору препаратів, спортсмени були меншими в розмірах. Сьогодні атлети важать 100-140 кілограм. Був навіть один атлет вага якого становила 180 кг, це вже був справжній мутант. Складно собі уявити скільки він хімії влив у свій організм.

У 60 роках не було таких здоровенних культуристів, та й системи тренувань були зовсім інші.

У 70 х роках німці створили схожий препарат і назвали його туринабол, він відрізнявся тим, що був менш токсичний для печінки, не ароматизувався, так як метан і не затримував воду.

Потім з'явився препарат станозолол, його більше використовували для збільшення сили і сухості м'язів.

Що залишилося незмінним зараз і тоді? А то, що спортсмену потрібно качати м'язи, зробити їх рельєфними і сухими, ну і повинна бути пропорція.

Інші статті по темі :